Зазвичай в кінці календарного року підприємства починають формувати фінансові бюджети на наступний календарний рік. І не зайвим буде нагадати, що вкладаючи кошти в медичне страхування працівників компанія отримує не лише надійний захист здоров’я працівників, а й податкові пільги.
Відповідно до норм Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (далі – ПКУ), не включається до оподатковуваного доходу фізичної особи сума, сплачена роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами добровільного медичного страхування (медичного страхування) в межах 30 % нарахованої заробітної плати такому працівнику. Отже ми бачимо значну податкову пільгу.
Але слід зауважити, що не всі угоди договори медичного страхування підпадають під дану податкову пільгу, адже податковий кодекс містить чітке визначення договору добровільного медичного страхування:
«Договір добровільного медичного страхування – це договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору» (пп.14.1.52-1 п.14.1 ст.14 ПКУ).
Відповідно до цього, щоб договір добровільного медичного страхування відповідав вимогам ПКУ та платежі за ним передбачалася податкова пільга, він повинен відповідати наступним умовам:
1. Страхову виплату можна здійснювати лише закладам охорони здоров’я. Договір, за яким страхову виплату здійснюють не медичним закладам, а третім особам (працівникам), якщо вони показують підтвердні документи із мед закладів, не підпадає під вимогу формулювання по, а отже, податкову пільгу в такому випадку не застосовують. Дохід у формі відшкодування працівнику витрат на оплату наданих йому медичних послуг закладів охорони здоров’я включають до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника як додаткове благо й оподатковують на загальних підставах.
2. Строк дії договору має бути не меншим, ніж 1 рік. При цьому застраховані особи (працівники) можуть змінюватися, Тобто деякі працівники можуть бути застраховані менше року, наприклад у тому випадку, коли одна особа звільнилася, а інша була прийнята на роботу.
3. У договорі медичного страхування має обов’язково міститися положення про повернення страхових платежів тільки страхувальнику ( роботодавцю) в разі дострокового розірвання договору.
Слід зауважити, що суми страхових внесків, які роботодавець сплатив за іншими договорами, ніж договір добровільного медичного страхування працівника, включають до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та оподатковують податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Зважаючи на певні умови оподаткування найкращим варіантом для підприємств є укладання договорів медичного страхування саме через страхових брокерів. Саме страховий брокер не тільки допоможе сформувати програму страхування, яка буде відповідати вимогам саме вашого підприємства, а й допоможе з укладанням угоди, її вичиткою та погодженням.
Так, наприклад, ми – ТОВ «ТВТ – Страховий брокер», маємо у своєму складі не лише відділ супроводу та тендерний відділ, а і власний юридичний департамент, який допомагає нашим клієнтам адаптувати та укласти договори страхування. Маючи багаторічний досвід в страхуванні ми надаємо кваліфікований як юридичний, так і фінансовий аналіз кожної угоди. Наразі ряд наших клієнтів користуються даною податковою пільгою за договорами, укладеними за сприяння ТОВ «ТВТ – Страховий брокер».
